Розслідуємо: Кримінальні переслідування Судові спори Рейдерство Політичі конфлікти Банкрутства Скандали

ЦПК України передбачає можливість компенсації судових витрат у разі закриття провадження

Апеляційний суд скасував ухвалу місцевого суду про залишення скарги фізичної особи – підприємця (боржника) на дії державного виконавця без задоволення й закрив провадження у справі на підставі  п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Про це повідомляє прес-служба ВС.

Заінтересовані особи (стягувачі) просили апеляційний суд ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат на правову допомогу та стягнути із заявника на свою користь відповідні витрати.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні заяв, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги. Проте у цій справі провадження за скаргою було закрито і суд не ухвалював рішення про відмову в задоволенні скарги, тому немає правових підстав для покладення судових витрат на заявника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу на розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 ст. 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відмовляючи в задоволенні заяв про стягнення судових витрат, апеляційний суд не вирішив питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачене ч. 5 ст. 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Апеляційний суд керувався положенням ст. 452 ЦПК України, проте ця спеціальна норма процесуального права стосується інших правових наслідків, а саме розгляду скарги на дії державного виконавця по суті.

У справі, яка переглядалася, апеляційний суд закрив провадження з підстав порушення правил юрисдикції.

Отже, застосуванню підлягали загальні положення цивільного процесуального законодавства, а саме ст. 142 ЦПК України, у тому числі й щодо провадження за скаргами на дії, рішення виконавця. 

Верховний Суд уважає, що апеляційний суд неналежним чином дослідив зазначене вище, не врахував вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про справедливий судовий розгляд і справедливі судові процедури та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для покладення судових витрат на позивача, оскільки процесуальний закон передбачає можливість компенсації судових витрат у разі закриття провадження у справі.

Постанова Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 308/9100/19-ц (провадження № 61-6095св20) за посиланням.