Розслідуємо: Кримінальні переслідування Судові спори Рейдерство Політичі конфлікти Банкрутства Скандали

Для закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності відмова потерпілих від обвинувачення не є визначальною, – Висновки Верховного Суду

Інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності, що передбачений кримінальним законодавством, не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Відповідні висновки містяться у Постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 липня 2021 року (Справа № 552/5595/18) .

Кримінальна справа розглядалась по обвинуваченню особи у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 162, ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України.

Згідно обвинувального акту, у 2003 році особа незаконно проникнувши до квартири потерпілої,  завдав умисного удару табуретом по правій руці іншого потерпілого (неповнолітнього), чим спричинив йому тілесні ушкодження.

Ухвалою районного суду було відмовлено в 2019 році у задоволенні клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Проте суд апеляційної інстанції скасував вищевказану ухвалу було скасовано, а провадження у справі – закрито.

Потерпіла звернулась до ВС із скаргою та вимогами скасувати постанову апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд при розгляді касаційної скарги вказав, що доводи касаційної скарги про те, що невизнання фігурантом своєї вини та заперечення факту вчинення злочинів, позбавляє суд апеляційної інстанції можливості звільнити його від кримінальної відповідальності на підставах, визначених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК, та закрити кримінальне провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, є необґрунтованими.

Так, положеннями Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України визначено, що визнання винуватості є правом, а не обов’язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов’язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз’яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Також Верховний Суд наголосив, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 Кримінального кодексу України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Як наслідок, заперечення потерпілого проти закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення з підстав закінчення строків давності не можна вважати визначальною обставиною.