Розслідуємо: Кримінальні переслідування Судові спори Рейдерство Політичі конфлікти Банкрутства Скандали

Поділ спільного авто подружжя: можливо чи ні?

Тенденції сьогодення свідчать про те, що щодня кількість сімейних спорів значно зростає. Більшість уважає, що такі спори неможливо вирішити інакше, як у судовому порядку. Звертаючись до суду, позивач має конкретно визначитися з позовними вимогами, щоб надалі було реальне виконання ухваленого судом рішення.

Щодо транспортних засобів, то, напевно, чи не найбільше дискусій точиться саме стосовно поділу цього майна.

Відповідно до Цивільного кодексу України авто, як об’єкт цивільних прав, є неподільним, а отже неможливо здійснити його фактичний поділ на частки.

Тож, які є шляхи та варіанти поділу транспортного засобу, розгляньмо на прикладі судової практики із цього питання.

Нормами Сімейного кодексу України, зокрема ст. 69, установлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.27233

Майно, набуте подружжям під час шлюбу, підпадає під дію презумпції права власності та його вважають спільною сумісною власністю подружжя.

У постанові від 09.06.2021 р. у справі № 466/9248/15-ц Верховний Суд дійшов висновку про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля за кожним із подружжя. Так, у цій справі в судовому засіданні апеляційного суду жодна із сторін не підтвердила згоду на одержання грошової компенсації за належну йому (їй) частку в автомобілі, а тому з урахуванням неподільності автомобіля суд зробив висновок, що за кожним із них необхідно визнати право власності на 1/2 ідеальну частину спірного автомобіля, залишивши автомобіль у спільній частковій власності сторін.

У постанові від 25.05.2020 р. у справі № 347/955/16 Верховний Суд указав, що оскільки спірний автомобіль у зазначеній справі було придбано під час шлюбу, то такий, будучи спільним майном подружжя, підлягає поділу між ними. А оскільки цей автомобіль перебуває в користуванні одного з колишнього подружжя, суди правомірно присудили стягнути з останнього Ѕ частину його вартості в рахунок компенсації права на належну частку іншому з колишнього подружжя.

У справі № 235/9895/15 предметом розгляду Верховного Суду також був поділ майна колишнього подружжя. За наслідками розгляду суд погодився з позивачем про можливість стягнення на його користь компенсації Ѕ частки у спільному майні.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 р. у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18) зауважено: “у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України), і це є її процесуальним обов’язком (статті 10, 60 ЦПК України).

Згідно із актом про оцінку транспортного засобу від 4 грудня 2015 року вартість автомобіля FORD FOCUS C307, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 159840 грн.

Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки автомобіль марки FORD FOCUS C307, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, був придбаний у період шлюбу, тому він, відповідно до вимог статей 60, 61, 70, 71, є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними.

При цьому, визначаючи розмір грошової компенсації вартості частки у спільному майні, яку необхідно стягнути на користь ОСОБА_3, апеляційний суд правильно врахував те, що ОСОБА_3, звертаючись до суду з указаним позовом, просила стягнути з ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості її частки у спільному майні у вигляді спірного автомобіля в розмірі 53280 грн, а тому ухвалив рішення в межах заявлених нею позовних вимог”.

Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 р. у справі № 760/789/19, правовідносини, у яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою й регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частку якого в майні не можна виділити в натурі, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на одержання грошової компенсації, а відповідач, своєю чергою, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею надалі. Одночасно інший із подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.49787411a1f3341acd79927c2e350bb6d13f5681

Оцінюючи положення ч. 5 ст. 71 СК України як такі, що застосовують до правовідносин, які виникають під час звернення одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд зробив висновок, що ця норма не вимагає обов’язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, у яких про припинення своєї частки у спільному майні й отримання компенсації на свою користь заявляє позивач. Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03.06.2020 р. у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

З огляду на останню практику Верховного Суду, факт згоди особи на одержання грошової компенсації, а також те, що вона особисто не користувалася транспортним засобом, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний транспортний засіб, набутий сторонами в період шлюбу, є об’єктом їх права спільної сумісної власності, а отже позивач має право на грошову компенсацію вартості своєї частки у праві спільної сумісної власності та, як наслідок, припинення її права власності на спірне майно.

Тож суд, зважаючи на вимоги, може вирішити:

– залишити автомобіль у власності одного з подружжя, стягнувши з іншого з подружжя компенсацію в розмірі половини вартості транспортного засобу; – визнати право власності на 1/2 ідеальну частину транспортного засобу за кожним із подружжя.

У разі якщо один із подружжя здійснив відчуження транспортного засобу не в інтересах сім’ї, тобто кошти за його продаж не було розподілено між подружжям, інший із подружжя може звернутися з позовом про стягнення компенсації за 1/2 частки від продажу транспортного засобу.


ВИСНОВОК: 

Отже, під час поділу транспортного засобу необхідно з’ясувати, у чиєму фактичному користуванні він перебуває, а також чи є можливість у того з подружжя, у якого у власності залишається транспортний засіб, виплатити грошову компенсацію іншій стороні. Водночас за наявності ризику відчуження транспортного засобу потрібно звертатися із заявою про забезпечення позову й накладати арешт на авто. Також саме накладення арешту гарантуватиме іншому з подружжя виконання рішення про стягнення компенсації за половину вартості транспортного засобу.

Опубліковано в електронному виданні “Юрист і Закон” випуск № 29