Розслідуємо: Кримінальні переслідування Судові спори Рейдерство Політичі конфлікти Банкрутства Скандали

“Визначення місця проживання дітей у разі розлучення”, – коментар АО “Вишневий і Партнери”

Зазвичай, подружжя, яке розлучається домовляється про те, з яким із них буде проживати спільна дитина після розірвання шлюбу.

Однак немає жодних гарантій того, що в подальшому між колишнім подружжям не погіршаться відносини, та кожен із них не буде забирати дитину посилаючись на відсутність рішення чи іншого документу, яким визначено місце проживання дитини.

Не завжди подружжя «оформляє юридично» місце проживання дитини в разі розірвання шлюбу. В такому випадку, оскільки, юридично, місце проживання дитини залишається не оформленим, то часто виникають ситуації, коли один із подружжя забирає дитину без згоди іншого. При цьому, закон не порушується, оскільки батьки мають  рівні права на дитину.

У цій статті йде мова про місце проживання малолітньої дитини у разі розірвання шлюбу між її батьками.

Якщо ви хочете попередити негативні ситуації, пов’язані з питанням визначення місця проживання дитини, пропонуємо діяти наступним чином:

 

  1. Укладення договору про визначення місця проживання дитини.

Договір про визначення місця проживання дитини – це домовленість між батьками про те, з ким із них буде проживати дитина на постійній основі, а також про участь того з батьків, хто проживає (проживатиме) окремо про його участь в житті дитини.

Статтею 109 Сімейного кодексу України визначено, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Договір про визначення місця проживання дитини може бути укладено під час шлюбу, під час процедури процедури розірвання шлюбу, після розірвання шлюбу. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, в договорі має бути прописано про: 1) домовленості батьків щодо місця проживання дитини; 2) участь того з батьків, хто проживає окремо від дитини в її утриманні; 3) здійснення тим з батьків, хто проживає окремо від дитини права на особисте виховання дитини.

Тобто, у разі розлучення, батьки можуть укласти договір, яким визначити місце проживання дитини. Укладення відповідного договору про визначення місця проживання дитини свідчить про добровільне врегулювання взаємних прав та обов’язків.

 

  1. Вирішення спору органом опіки і піклування або судом.

Якщо батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, в такому випадку спір підлягає вирішенню органом опіки та піклування або судом.

Перш ніж подати позов до суду, необхідно звернутись до органу опіки і піклування з відповідною заявою про визначення місця проживання дитини. Юридично така процедура буде називатись досудовим врегулюванням спору. За відсутності доказів звернення із заявою до органу опіки і піклування, суд може повернути ваш позов.

Для розв’язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини через орган опіки та піклування один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини такі документи:

  •           заяву;
  •           копію паспорта;
  •           довідку з місця реєстрації (проживання);
  •           копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
  •           копію свідоцтва про народження дитини;
  •           довідку з місця навчання, виховання дитини;
  •           довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Додатково, орган опіки та піклування, може запитувати довідку про доходи заявника, документи, які підтверджують право власності на житло, договір оренди (найму) житлового приміщення, характеристику на того з батьків, хто хоче щоб дитина залишилась проживати з ним.         

Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами позивачем (тим з батьків, хто подає позов і бажає, щоб з ним проживала дитина) до відповідача, тобто, іншого з батьків.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суд враховує об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Таким чином, при зверненні з позовом до суду  вам необхідно доводити в суді що ви є саме той з батьків, який створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Отже, законодавство визначає декілька способів вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини: шляхом укладення відповідно договору між батьками (добровільний), шляхом звернення з позовом до суду.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини враховуються сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан дитини,  дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини.         

Також, суд/орган опіки та піклування враховує розмір доходу батьків (тобто, чи здатен той з батьків, з ким проживатиме дитина повністю забезпечити дитину всім необхіднім для її розвитку), характеристику батьків, наявність власного житла.