Розслідуємо: Кримінальні переслідування Судові спори Рейдерство Політичі конфлікти Банкрутства Скандали

“Які особливості міждержавного усиновлення в Україні?” – коментар АО “Вишневий і Партнери”

Одним із основних напрямків державної політики України є реалізація комплексу заходів з охорони дитинства. Приділення особливої уваги цій проблемі на найвищому державному рівні пов’язане з ситуацією, яка складається з сирітством та дитячою бездоглядністю в Україні з року в рік.

На сьогоднішній день усиновлення дітей  провадиться виключно в її найвищих інтересах для забезпечення стабільного розвитку їх життя. Міжнародне усиновлення як і національне,  самостійним інститутом цивільного та міжнародного приватного права та є фактичною підставою для виникнення відносин за участі іноземного елементу.

Між тим, усиновленням є процес прийняття на правах дочки або сина, з усіма правами та обов’язками, як збоку дорослих, так і збоку дитини іноземцями або громадянами України, які проживають за межами України. Усиновлення покликане забезпечити гармонію та адекватне життя і розвиток дитини, яка була позбавлена батьківського піклування.

Оскільки міждержавне усиновлення є процесом, потребуючий багато часу та моральної витримки, понад усе це процедура, що здійснюється за нормами міжнародного приватного права та має немало вимог до кандидатів, а саме:

– усиновлення дитини-громадянина України може відбуватися за умовою, якщо були вичерпані усі можливості щодо передачі дитини під опіку або піклування у родину громадян України.

– відповідно до норм Сімейного кодексу України, іноземці, які не перебувають між собою у шлюбі, не можуть бути усиновлювачами, тільки, якщо іноземець є близьким родичем дитини.

– переважне право на усиновлення мають іноземців тих держав, з якими Україною укладено міжнародні договори про усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

– згода дитини на усиновлення з врахуванням її віку та здатністю усвідомлювати свої дії.

– усиновлювачами можуть бути дієздатні особи віком не молодше двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичом дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.

Саму процедуру усиновлення можна поділити на такі етапи:

– збір документів та їх реєстрації у країні проживання

– подання пакету документів до Міністерства соціальної політики України та постановка на облік кандидатів в усиновлювачі.

– отримання запрошення на співбесіду, її проведення в Департаменті захисту прав дітей та усиновлення при Міністерстві соціальної політики України.

– знайомство з дитиною, встановлення контакту з нею, подання заяви про бажання усиновити дитину.

– отримання висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

– отримання згоди на усиновлення від Міністерства соціальної політики України, подання документів до суду.

– проведення закритого судового засідання, отримання нового свідоцтва про народження дитини, оформлення на неї закордонного паспорту, постановка на консульський облік у країні проживання.

– безпосередня передача дитини до нової родини.


ВИСНОВОК

Таким чином, роблячи висновок, з моменту усиновлення між усиновлювачами і дитиною виникають особисті немайнові та майнові права і обов’язки. Оформлення документів для міжнародного усиновлення здійснюється в країні проживання усиновителів, і їх легалізація проводиться в порядку передбаченому українським і міжнародним законодавством, з подальшим перекладом і нотаріальним посвідченням перекладів документів. Суд розглядає справу про усиновлення в закритому судовому засіданні для забезпечення таємниці усиновлення. Нині Кримінальний кодекс зазначає про відповідальність за розголошення таємниці усиновлення. Однак, після досягнення 14 років усиновлена ​​дитина має право отримати офіційну інформацію про своє усиновлення.